Помилка
  • JHTMLIcon::email not supported.

Системні підходи в вирішенні комплексу проблематики змін клімату та координування в аграрному секторі

PDFДрук

Козловська Марина, зав. сектором міжнародних проектів Інституту агроекології та природокористування НААН України

Кучинська Вікторія, голова ГО «Агенство «Старт», експерт Інституту розвитку аграрних ринків

Остапенко Анна, студентка Бережанського агротехнічного інституту, голова науково-інформаційного комітету студентської ради

Проблеми зміни клімату є невід’ємною складовою Спільної аграрної політики ЄС, і проблеми наукового забезпечення та національним координації в цьому процесі можуть бути вирішені лише шляхом узгодження з провідними міжнародними програмами.

При цьому мають вирішуватись як суто агроекологічні питання, так і в контексті загально екологічних зобов’язань.

Можемо визначити 3 основні аспекти.

І. Оцінка виконання екологічного компоненту Плану дій Україна - ЄС: невикористані можливості

Має бути розширена методологія оцінки екологічного компоненту в структурі аграрної політики, зокрема при оцінюванні усіх виробників аграрної продукції щодо можливості виробляти продукцію харчування як загального, так і спеціального призначення. В Україні це стосується лише продукції дієтичного та дитячого харчування, що на 2 десятиріччя відстає від європейської практики і поглиблює розповсюдження екологічної кризи в найбільшому виробничому секторі України, водночас стримуючи його конкурентоспроможність в міжнародному масштабі.

В агроекологічному плані вимагають імплементації екологічні складової Плану дій Україна - ЄС з таких питань, де зміна клімату є невід’ємною компонентою: розробка планів і програм у сфері охорони довкілля, забезпечення інтеграції екологічних питань в інші сфери політики, сприяння прийняттю екологічного законодавства (секторні підходи – вода, ліси, повітря, ґрунти), покращення процедури видачі дозволів, ОВНС, адміністративні структури і процедури, звіти про стан довкілля, інформування, участь громадськості та підтримка громадянського суспільства, енергетична і транспортна політика, міжнародні екологічні конвенції, співробітництво з ЄС та сусідніми країнами. В цих процесах державна наука займає поки що незначне місце і майже не використовує можливості фондів міжнародної технічної підтримки – тому що в країні дефіцит фахівців з менеджменту підготовки проектів, що мало б також бути предметом державного опікування, за зразком країн ЄС.

Національна рада з питань змін клімату має встановити ефективні робочі зв’язки з процесом реалізації проектів «Підтримка імплементації Кіотського протоколу» для України й «Оцінка імплементації Планів дій Європейської політики сусідства в Азербайджані, Вірменії, Грузії, Молдові та Україні» (фінансова підтримка надається Німецьким фондом Маршалла, Фонд регіонального співробітництва Чорного моря), хід виконання яких мало невідомий для наукової спільноти України і, безумовно, потребує більшої координованості в національному масштабі.

ІІ. Секторні проекти ЄС

Значний вплив на стан екології, збільшення викидів, забруднення продукції та погіршення температурної урегульованості здійснює автомобільний транспорт, що досі не приєднався до жодної екологічної програми ЄС і широко задіяний в аграрному секторі України. Це стосується і загальної енергетичної програми із запровадження збалансованого біоенергетичного виробництва, у запровадженні якой ІАЕЕП мав би стати національним координатором. З 2007 року Українсько-Європейський дорадчий центр з питань законодавства (UEPLUC) поширює знання про принципи транспортної, екологічної та енергетичної політики ЄС, а також про досвід нових країн-членів ЄС у вказаних сферах. Для України зазначені питання є актуальними з огляду на переговори щодо укладення посиленої угоди Україна – ЄС, де адаптація українського законодавства в транспортному секторі та захист навколишнього середовища виходить на передній план, в структурі загального напряму: «Енергетична й екологічна політика: шляхи адаптації до законодавства ЄС», що мала втілитись в ході доопрацювання Державної програми по зменшенню негативного впливу автотранспортного сектора на навколишнє середовище на 2009-2015 роки та під час громадських обговорень.

Зміну клімату вимагають формування національної програми по водних ресурсах та приєднання до молодіжної програми “Чисту воду Європі”. Ця програма є важливою складовою процесу запобігання екологічної катастрофи; зацікавлення молоді у збереженні екологічно чистої води як для самих себе, так і для наступних поколінь, у взаємодії з програмами Європейської Комісії стосовно проблеми збереження чистої води.

Аналогічно, проект ЄС "Комплексне використання земель євразійський степів" має поєднати не лише екологічний рух, але й наукову та політичну спільноту. Степ - надзвичайно багатий ресурс, що нещадно розорювався упродовж останнього століття, міг би стати основою економіки регіону. Щедрі на гумус ґрунти та унікальні ландшафти є екологічним, продовольчим та соціальним захистом для населення; захистом сьогодні та у майбутньому. За взаємодії з цим проектом, визначається потреба у формуванні національної програми відновлення степів, включаючи технології та фінансові механізми, в тому числі за міжнародної підтримки; розширенні інвестиційних можливостей при використанні потенціалу степу для розвитку сільських територій, як це робилось у 18-19 ст., а також перспектив створення інфраструктури для «зеленого туризму» для цього регіону й запровадження підходів щодо менеджменту заповідних степових територій.

РНБО може підвисити ефективність використання інструментів стратегічного управління, налагодження ефективного партнерства із зарубіжними партнерами для державних та громадських установ України.

За відсутності сучасного матеріально-технічного забезпечення, багато проблем з національної координації екологічних програм перебирають на себе громадські організації, але їх діяльність має більш просвітницький характер, що не може замінити сучасного науково-методичного супроводу.

Можна навести зразки активної міжнародної позиції Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля», а також відкритий у 2009 році «Інформаційний центр зі зміни клімату» на базі КМА.

Суттєвим недоліком державних програм фінансування є слабке залучення науковців до формування сучасної законодавчої бази, а також залучення до нових національних програм та подальшого моніторингу ефективності їх реалізації.

Важливим національним заходом у приєднанні до європейських програм може стати міжнародна науково-практична конференція «Сталий розвиток Карпат та інших гірських регіонів Європи», запланована у вересні п.р. Конгресом місцевих і регіональних влад Ради Європи за підтримки Президента України.

За умов глобальних кліматичних змін, які загрожують людству та кожній країні окремо, гірські території і Карпатський регіон зокрема, відіграють, без перебільшення, життєдайну роль: у відновленні чистого повітря, забезпеченні належного водного та кліматичного балансу Європи й підтримці біорізномаїття (як місце існування третини видів флори та фауни планети), за рахунок чого Карпати віднесені Всесвітнім фондом природи до 200 найважливіших природних регіонів світу. Останнім часом внаслідок природних катаклізмів та техногенних катастроф у Карпатському регіоні виникло багато екологічних та соціальних проблем, вирішення яких виходить за межі однієї держави і потребує об'єднання зусиль та можливостей усіх європейських країн.

Враховуючи це, 47 країн – членів Ради Європи за ініціативи національної делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи визнали за необхідне розробити спеціальні Резолюцію та Рекомендацію про забезпечення сталого розвитку Карпат та інших гірських регіонів Європи. У вересні та жовтні 2010 року проекти зазначених документів передбачається остаточно розглянути та схвалити Конгресом Ради Європи. Важливим підготовчим заходом до прийняття цих документів могло б стати підготовка цільових пропозицій з боку РНБО, щодо запровадження сучасних технологій космічного спостереження, просторового планування та соціально-економічного розвитку високогірних територій і збереження екосистем гір, взаємодії наукових структур та органів місцевого самоврядування, громадських формувань у вирішенні цих проблем, розробленні конкретних рекомендації, які будуть покладені в основу резолютивних документів та відповідних програм Ради Європи. Це відкриє реальні перспективи в залученні фінансових ресурсів Європейського Союзу та міжнародних організацій для їх розв'язання.

В поточний період РНБО ще має можливість долучитись до діяльності оргкомітету цього масштабного заходу, і представники Інституту агроекології і економіки природокористування НААН могли б надати сучасну фахову підтримку в цьому процесі.

ІІІ. Таким чином були б здійснені дієві кроки і до приєднання наукової спільноти України до інноваційних програм за структурою адміністрованої Європейською Комісією 7-ої Рамкової дослідницької програми ЄС (2007 – 2013 рр.), фінансування якої лише з бюджетних джерел перевищує 50 млрд. євро. З цією метою Україна мала б провести спеціальні перемовини та увійти до складу Європейської дослідницької ради (European Research Council – ERC), створену у 2007 році як складова частина зазначеного проекту з метою збільшення фінансування стратегічних та фундаментально орієнтованих досліджень та технологічного розвитку, із загальним бюджетом 7,5 мільярдів євро (2007-2013).

За умов виділення відповідного цільового фінансування ІАЕ ЕП може надати висококваліфіковану фахову підтримку та поєднати національний громадський актив, за взаємодії з ГО «Агроекологів України» та іншими громадськими рухами, з метою розширення ефективності реалізації вище окреслених проектів і формування нових, згідно сучасних програм ЄС, зокрема по напрямах:

1. Побудувати модель гармонізації Європейської законодавчої бази (EU-legislation) в Україні стосовно повного спектру екологічних питань, зокрема агроекологічної спрямованості, на період до 2020 року. Залучення агроекологів до обговорення проектів законів, підзаконних актів необхідних для виконання Україною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотський протокол (за аспектами, що стосується аграрного виробництва).

2. Розробити програму залучення України до Європейської політики покращення мобільності інституцій, робочої сили та ресурсів. Сформувати механізми інституційної реформи національної системи стратегічного планування та управління міжнародними проектами екологічної спрямованості. Подати звернення до Єврокомісії з питань створення Європейського центру з компетентності та інноваційних програм CIP (Competitiveness and Innovation Program) на базі установ Мінприроди, у координації з Європейським агентством з навколишнього середовища (European Environment Agency).

3. Створення спільного з Європейськими партнерами Консалтингового центру з питань еко-моніторингу.

В підтримку цих завдань необхідно реалізувати наступні розробки:

4. Обґрунтування національних програм з розширення інвестування у дослідження та розвиток (R&D) екологічної спрямованості шляхом формування відповідної інфраструктури на базі РНБО.

5. Створення національної системи навчання, підвищення кваліфікації та сертифікації експертів за провідними напрямками науково-технологічних досліджень екологічної сфери, шляхом заснування європейського центру інформації (EIC- European Information Center) та Центру інноваційних досліджень (IRC – Innovation Research Center) європейського зразка на національному й регіональних рівнях.

6. Розробка програми приєднання до Спільного дослідницького центру (JRC – Joint Research Center) ЄС в рамках програми Європейського інституту технологій (EIT – European Institute of Technology), як взірцевого закладу забезпечення незалежної науково-технічної експертизи для вищих чиновників за Лісабонською стратегією (LS – Lisbon Strategy). Підготовка відповідних міждержавних документів.

7. Побудова програм приєднання до пріоритетів Шостої програми дій ЄС з навколишнього середовища (Sixth Environment Action Programme), зокрема «Схем еко-менеджменту і аудиту» (EMAS) в рамках розширення Євроспільноти, планування землекористування, державної політики стосовно водних ресурсів (water policy), підвищення агро-екологічних заходів у рамках сільськогосподарської політики, підготовки суспільства до наслідків зміни клімату.

8. Розроблення програми зі створення Національного Наукового Комітету з питань екологічних ризиків за зразком ЄС (the Scientific Committee on Health and Environmental Risks – SCHER).

Безумовно, такі програми потребують інтенсивної цільової підготовки кадрів, розроблення комплексу методологічних і технологічних питань, але їх запровадження дозволить створити ринок сучасних технологій та їх інноваційного супроводу для України і перенести акценти з подолання наслідків лиха на сталий розвиток довкілля, за передовою світовою практикою. Ці завдання мають вирішуватись за взаємодії з комплексом програм ООН щодо боротьби зі змінами клімату, які містять суттєві вимоги до аграрного напряму.

Таким чином, Глобальна Політика щодо змін клімату (Climate Change Policy) тісно поєднана з Агро-середовищною політикою (Agri-environmental policy), запровадження якої в Україні потребує суттєвої державної та міжнародної підтримки. Стосовно приєднання до секторальних програм по основних природних ресурсах та загального сталого розвитку сільських територій (The environmental benefits of agricultural policy reform, sustainable land management, Sustainable Farming Fund, Rural General Practice Network, Sustainable Forestry, Forestry in the Emissions Trading Scheme (ETS).

 

Завантажити pdf

Copyright © 2005 - 2017. All rights reserved.