Помилка
  • JHTMLIcon::email not supported.

Оптові продовольчі ринки як інновація

PDFДрук

Політики, чиновники, науковці, представники аграрного бізнесу дійшли до спільної думки, що додаткові витрати для виробників, переробників і споживачів сільськогосподарської продукції спричинюються відсутністю цивілізованих прозорих каналів просування сільськогосподарської продукції від виробника до кінцевого споживача на вигідних для всіх учасників процесу умовах, а при їх формуванні не обійтися без оптових продовольчих ринків. Дискусія точиться навколо питання, як за відсутності спеціального законодавства, яке б передбачало державну підтримку таких ринків, знайти легальні канали для такої підтримки. І видається цілком резонною думка про те, щоб розглядати оптові ринки як інновації і застосувати до них механізми підтримки, передбачені законодавством.

Постановою Кабінету міністрів України "Про оптові продовольчі ринки" від 09.06.1999 №997 оптовий продовольчий ринок визначається як суб'єкт підприємницької діяльності, який утворено згідно із законодавством і метою діяльності якого є створення необхідних умов для здійснення операцій з продажу і купівлі наявних видів сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, укладення відповідних торгівельних угод.

За Законом України "Про інноваційну діяльність",: інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Відповідно до згадуваної Постанови Кабінету Міністрів України, створення оптових продовольчих ринків відповідає інтересам усіх суб'єктів ринку:

для споживачів - своєчасне забезпечення дешевшими та якісними продуктами харчування, ринковою інформацією;

для товаровиробників - створення рівних умов для виходу на конкурентний ринок, прискорення чи спрощення порядку просування продукції до споживача, забезпечення попиту на продукцію, збереження робочих місць, концентрації підприємницької діяльності в зазначеному місці;

мінімізація комерційного ризику, маркетингове обслуговування, а для фермерів та особистих підсобних господарств - надання можливості продавати дрібні партії через оптового покупця;

для оптового торгівця - збільшення числа покупців; робота на ринку без додаткових капітальних витрат; зниження ризику; можливість спеціалізації без загрози втрати споживача; можливість порівняння цін і якості товарів, що пропонуються конкурентами; налагодження торгових зв'язків із крупними торговельними компаніями;

для інвесторів - сприяння вкладенню інвестицій під гарантії місцевих органів влади;

для держави - розвиток вітчизняного продовольчого ринку, що сприятиме забезпеченню продовольчої безпеки країни;

для регіонів - створення нових робочих місць за рахунок розвитку ринкової інфраструктури та притоку інвестицій.

Виходячи з викладеного та того, що оптових продовольчих ринків у сучасному розумінні в Україні не існує, хоча такі ринки успішно працюють у більшості країн світу, вони є новоствореним продуктом, отже, їх можна розглядати як застосовані організаційно-технічні рішення надання послуг учасникам продовольчого ринку, що істотно поліпшують структуру та якість аграрного виробництва та соціальної сфери, насамперед - села.

Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. №1158, передбачається, що в результаті її реалізації буде створено інфраструктуру внутрішнього аграрного ринку, збільшено обсяги біржової торгівлі, а також сформовано національну мережу оптових сільськогосподарських ринків, що дозволило б сформувати прозорі та ефективні канали надходження продукції від виробника до споживача. А також передбачається фінансова участь держави на загальнодержавному і місцевому рівні у створенні мережі та інфраструктури оптових сільськогосподарських ринків. Програма визначає як необхідний захід державної бюджетної політики надання послуг з маркетингу і просування товарів на ринок, звичайно, задля забезпечення продовольчої безпеки держави та конкурентоспроможності аграрного виробництва.

У Програмі зроблено також акцент на інвестиційно-інноваційну модель розвитку сільського господарства, що зумовлено посиленням конкурентної боротьби на ринку сільськогосподарської продукції та інтеграції України у міжнародний економічний простір. Серед шляхів забезпечення формування такої моделі:

розроблення та виконання державних, регіональних та інших програм розвитку галузі;

розвитку ринку інноваційної продукції;

формування інвестиційної підтримки фермерських господарств з першочерговим її спрямуванням на реалізацію інноваційних проектів;

використання на конкурсних засадах бюджетних коштів для інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку села;

удосконалення системи державного замовлення на об’єкти інтелектуальної власності.

Отже, на часі прийняття Державної програми розвитку оптових ринків сільськогосподарської продукції, закону, який би прискорив створення мережі таких ринків. Водночас, до гуртових ринків, які істотно поліпшують структуру та якість сільськогосподарського виробництва, мають значний соціальний ефект вже сьогодні слід відноситися як до інновації. І діяти відповідно, застосовуючи, насамперед, положення статті 17 Закону України "Про інноваційну діяльність". Існуюче законодавство не накладає якихось обмежень у цій справі. Потрібні лише швидкі та рішучі дії як уряду , так і місцевих органів влади, якщо Україна хоче реалізувати амбітні плани лідерства на світових аграрних ринках.

 

Корінець Р. Я.,
заступник директора Інституту розвитку аграрних ринків

Завантажити

Copyright © 2005 - 2017. All rights reserved.